Поверхневі та занурювальні насоси

Який насос краще: поверхневий чи занурювальний?
Один з основних параметрів, за яким обирають тип насоса - це глибина залягання вод. У тому разі, коли глибина становить не більше 9 м, достатньо придбати поверхневий насос. Якщо ж глибина понад 9 м, слід віддати перевагу занурювальному насосу.

Причому не можна забувати про таке: якщо від поверхневого насоса до джерела води досить велика відстань, глибина всмоктування стає меншою. Пропорції такі: горизонтальний відрізок у 10 метрів прирівнюється метру всмоктувальної магістралі.

Коли ж насос розміщений за 10 м від свердловини, максимум, якого здатна досягати глибина, дорівнює вертикальному відрізку довжиною 8 метрів. Віддаливши агрегат у горизонтальній площині на відстань у 30 м, глибина всмоктування для нормального функціонування обладнання має становити не більше 6 м.

Переваги поверхневих систем:

• доступна вартість насоса із системою обов'язки;
• легкість установки;
• обладнання захищене від випадків крадіжки, оскільки традиційно встановлюється в закритих підвальних приміщеннях;
• можливий візуальний контроль за функціонуванням обладнання;
• простота демонтажу або консервації станції, якщо планується використання її тільки під час дачного періоду.
  

Недоліки поверхневих систем:

• жорстке обмеження за глибиною всмоктування: вона не може бути більше 9 м;
• високий рівень шуму під час роботи агрегату;
• підвищується ймовірність зменшення рівня води в посушливий літній період, унаслідок чого дзеркало води може опуститися нижче від необхідних 9 метрів;
• невелика ємність гідроакумулятора (становить 24 л), через що насосу необхідно вмикатися досить часто, а це впливає на його довговічність;
• невеликий водозабір. Навіть станція, що має гарну потужність, здатна одночасно забезпечити водою лише пару-трійку відкритих точок;
• невеликий резерв води - у разі відключення електроенергії звичайний 24-літровий гідроакумулятор зможе забезпечити споживача лише 12 л води.

Традиційно занурювальне обладнання знаходить застосування, коли дзеркало води розташовується глибше 9 м. Однак насправді такі системи встановлюють також, коли вода залягає зовсім неглибоко. Наприклад, коли дзеркало розташоване лише за пару-трійку метрів від поверхні землі. Причиною тому є загальне співвідношення переваг і недоліків цієї системи.

Переваги занурювальної системи:

• можна використовувати в разі широкого діапазону глибин залягання води, і якщо статичний рівень виявиться меншим за розрахунковий у літній період, це не призведе до зупинки роботи станції, отже, споживач завжди буде забезпечений водою;
• відсутність шуму під час роботи, оскільки обладнання розташовується поза домом;
• у разі складання системи для колодязя з використанням насоса "Водомет" (індекс "А") можна бути впевненим, що обладнання захищене від "сухої" роботи, тобто за відсутності води в джерелі поплавцевий вимикач одразу ж зреагує та подасть сигнал на вимкнення насоса;
• можливість забезпечити водою будь-яку кількість точок водозабору - це чудове рішення, якщо на вашій садовій ділянці є система автополиву;
• стандартна комплектація передбачає 50-100 літровий гідроакумулятор. За рахунок такого об'єму насос запускається рідше, тому збільшується тривалість експлуатації. Водночас, якщо електроенергію раптом відключили, у споживача буде в наявності великий резерв води: гідроакумулятор на 50 л здатний забезпечити приблизно 25 л води, а агрегат об'ємом 100 л - приблизно 50 л води;
• занурювальний насос вважається надійнішим агрегатом порівняно з поверхневим, оскільки першому необхідно впоратися лише з одним завданням: подачею вгору води. Поверхневий же агрегат через свої конструктивні особливості покликаний здійснювати дві функції: підняти воду і потім подати її вгору.
  

Недоліки автоматичної занурювальної системи:

• насос із системою обв'язки, а також монтаж обладнання коштує вдвічі більше, ніж може обійтися аналогічна система поверхневого типу;
• складніший монтаж, а також демонтаж насоса;
• збільшується ймовірність крадіжки насоса, оскільки необхідна постійна його присутність у джерелі води.