В кожного є іграшка, з якою в дитинстві ви були нерозлучні. І хай скільки б нових не купляли, потрібно саме та.
Зараз можна просто загубитися в різноманітності асортименту іграшок, але призначення їх все таке ж - розважати, веселити, бути другом.

Пропонуємо дізнатися про те, які іграшки були колись і як взагалі з'явилися.

У всі часи іграшка була безпосередньо пов'язана з грою. Первісні люди вірили, що тріскачки чи брязкальця, створюючи шум, відлякують злих духів, і таким чином оберігають дитину. Іграшка - це невід'ємна частина давнини, яка своєрідно ілюструє епоху. Як і в сучасному світі так і в стародавньому, найпершою іграшкою для дитини, було і залишається брязкальце.

У давні часи, в Римі та Греції, новонародженому малюку дарували брязкальце, а мами співали колискові постукуючи ними по чому-небудь.

Єгипет, Греція та Рим залишили по собі безцінні скарби матеріальної та духовної культури. У місті Помпеї, при розкопках знайшли величезну кількість брязкальців, що відрізняються за своїм виглядом: 
- кретала (виготовляли з дерева або пластинок металу, які з'єднували на одному кінці), 
- систра (три металеві пластинки знаходяться на двох поперечних стрижнях, які під час руху виробляють звук)
- тріскачки (складалася з невеликого диска на рукоятці, з бубонцями)

Дерев'яні довгурки корів Стародавнього Єгипту - найдавніші іграшки, які відомі нам на сьогоднішній день, датуються серединою ІІІ тисяч років до нашої ери. Так само, перші прототипи іграшок з нескладним механізмом руху, наприклад «крокодил», який за допомогою нескладного дротяного механізму, який рухає дитина, міг відкривати пащу.
Пізніше виникли іграшки з образами коня, і більшість із них було зроблено з глини. Найвідомішим конем Стародавньої Греції був «Троянський кінь», який у своєму прообразі копіював величезного коня, за допомогою якого було взято Трою.

До наших днів збереглися лише іграшки з металу, глини та кісток, а от із дерева, на жаль, не дійшли до нас.

Ще за часів давнини, з'явився відомий на весь світ вид іграшки - лялька, який був знайдений близько 4 тисяч років тому, в Стародавньому Єгипті. Робили такі ляльки з тоненьких дощечок, які фарбували барвником, і ці візерунки символізували одяг. Але були призначені зовсім не для дітей, а для різних форм релігії того періоду. Вони були свого роду похоронними дарами для померлого, які служили прикрашати самотність.
Стародавні Греція і Рим залишили сучасним людям величезну кількість ляльок, і мали вони тоді дуже культовий характер.

Але, безперечно, були і ляльки звичайні для гри, і в основному дерев'яні або з глини. Особливо були популярними ляльки-маріонетки.

Іграшка стає м'якою
Що відбувалося з іграшками в Середньовіччі, невідомо. Та й саме слово «іграшка» з'явилося тільки в епоху Ренесансу у Франції. Турботливі матері шили перші м'які іграшки з клаптиків тканин, а набивали їх соломою. У XVI столітті іграшки почали виготовляти на замовлення. Ляльки служили манекенами для модного одягу тих часів. Вони були дуже дорогими і належали аристократам. І лише в XIX столітті з'явилося масове виробництво іграшок.
Промислова історія м'якої іграшки почалася в 70-х роках XIX століття в Німеччині. Тоді багато жіночих журналів почали друкувати викрійки та поради з виготовлення м'яких іграшок своїми руками. У 1879 р. жителька німецького міста Гінген Маргарет Штайфф, з дитинства прикута до інвалідного візка, пошила кілька кумедних звіряток в подарунок на Різдво для своїх племінників.


У 1901 році Маргарет запатентувала свого ведмедика, який опирався на всі чотири лапи. А через рік з'явився перший плюшевий ведмедик, нині улюблена іграшка в усьому світі. Художник Ріхард Штайфф, один із тих самих племінників тітоньки Mаргарет, поєднав конструкцію м'якої іграшки і ляльки. У виготовленого за його ескізами ведмежати передні і задні лапи рухалися на шарнірах.

Але тоді у ведмежати ще не було імені... Далеко від Німеччини, по той бік Атлантичного океану, дружина емігранта прикрасила вітрину своєї крамниці ведмедиком, зшитим із тканини і набитим тирсою. Він настільки сподобався відвідувачам, що ті захотіли його купити. Власникам довелося терміново налагодити пошиття цих іграшок. А незабаром господар крамнички звернувся до тодішнього президента США з проханням використовувати його ім'я для ведмежати і отримав згоду. До того ж у цей час відбулася цікава історія із самим президентом Теодором Рузвельтом. Він, будучи пристрасним мисливцем, відмовився стріляти в спеціально підведеного йому під постріл ведмедя. Історія ця потрапила в газети. Так в Америці, а потім і в Європі плюшевих ведмедиків стали називати Тедді.

Сучасних дітей не так просто вразити, але якщо якась іграшка вже й припала до душі - то назавжди.