Гарний вигляд починається з охайності. І одним з її складових є чистий одяг без складок. Впоратися з цим завданням сучасним господиням допомагає праска. Але до того, як набути нинішнього вигляду та функціоналу, праску вдосконалювали протягом кількох століть.

Будь-якому одязі в міру забруднення потрібне прання та наступне прасування. Гладити білизну необхідно не тільки з естетичною метою, але і для запобігання появі на ньому різних паразитних мікроорганізмів. Впоратися з цим завданням сучасним господиням допомагає праска. Але до того, як набути нинішнього вигляду та функціоналу, праску вдосконалювали протягом кількох століть.

Далекі пращури

  • Ацтеки на плоский і важкий камінь вистилали вологий одяг, зверху накривали каменем і залишали доти, доки білизна не стане сухою.
  • У IV столітті до нашої ери стародавні греки використовували для присування своїх шат гарячий металевий прут.
  • У Стародавньому Римі складки на одязі вибивалися численними ударами залізним молотком.

Згодом механічні способи розгладити білизну замінили на прасування, із застосуванням розжареного металу. До появи електрики було далеко, тому люди використовували різні пристосування. Так, наприклад, у середні віки використовувалося щось на кшталт сковороди, в яку накладали розжарене вугілля та гладили одяг. Природно метод був незручний і небезпечний, плюс до всього іскри, що вилітали, залишали дірки на розгладжуваній білизні. Головне те, що людство усвідомило основний принцип: прасувати білизну краще з використанням гарячої поверхні з металу.

На шляху до сучасного вигляду

Вперше про застосування праски у Європі згадується у середині XVII століття.
З'являється праска з чавуну, який доводилося розжарювати на вогні чи печі. Такий прилад для прасування нагрівався дуже довго, до того ж для роботи з ним потрібно одягати рукавиці, ручка була дуже гарячою. Незабаром його допрацювали, з'явилася можливість переставляти ручку, що знімає: однією основою виробляєш процес прасування, друге в цей час нагрівається. Він був важким і громіздким, тому міг розгладити лише тканини грубої фактури. Для розгладження більш делікатних тканин використовували маленьку праску.

У XIX столітті в Німеччині з'являється спиртова праска. Його принцип був схожий на пристрій гасової лампи: всередину наливався спирт і підпалювався, за рахунок цього виділялося тепло і він нагрівався. Такий прилад мав невелику вагу, швидко нагрівався, був зручним для поїздок. Але мав один істотний недолік - коштував він дуже дорого.
Наприкінці ХІХ століття розпочався випуск газових прасок. За схемою роботи вони були схожі з газовою плитою, прилад нагрівався від газу. Усередині праски знаходилася невелика трубка із жаростійкого металу, інший кінець трубки був виведений у газовий балон, а зверху був розташований насос. Таким чином, відбувався розподіл газу всередині праски, нагріваючи при цьому підошву.

Винахід електричної праски
З появою електрики вирішилося безліч проблем, у тому числі це призвело до появи електропраски. Американець Генрі Сілі отримує патент на першу у світі електричну праску в 1882 році. Але через недоробки його використання було небезпечним, відбувалися часті удари струмом. І ось через десять років конструкцію доопрацювали, тепер в основі праски була нагрівальна спіраль. Ізольована спіраль знаходилась у корпусі приладу над підошвою. Тепер праски могли вважатися цілком безпечними. Цей пристрій праски застосовується і донині, змінюються лише незначні деталі, матеріали та додаються нові функції.